Гоп-гоп, гопанець!
Пішов козак в " Плазунець"
Пішов козак та й селом
Та й розбив глек під вікном!
От біда! От біда!
Бо хатина ж... непроста!
Отаманова то хата,
Ще й донька є нежоната!
Виглядає... Ой-ой-ой!
Козак став — аж пил стіной!
Вибігає отаман,
В руках держить ятаган:
«Хто це глек розгепав зранку?
Дам я добру прочуханку!»
Ой, козак гайда до хати
Та й до дівчини прохати:
«Захисти ж мене, любонько!
Будь мені ти за жононьку!»
Та дівчина ціну знає,
Козаку одповідає:
«Сперш, збери, що ти розбив,
Як до іншої ходив!»
«Ой, ходив... та то ж спросону!
Від ворожого прокльону!
Глек новий тобі ж верну,
Як солодкий мед зберу!»
Відказав козак дівчині
Та й сховався у малині:
«Прощавайте, тату й мати,
Час сватів до доньки слати!»
Батьку ж - зуби показав —
Ятаган аж з рук упав!
Отаман вус поправляє,
В піхви зброю закладає
І регоче на весь двір:
«Ну й козак! Ну й спритний звір!
Хоч і глек розбив спросоння,
Та ...- впіймав доньки долоню!
Сватай, сину, раз зайшов...
Як між вами є любов!»
Гоп-гоп, гопанець!
Пішов козак в " Плазунець"
Якби ж та й не ходив
"Одинаком " собі жив
Ан Анфіса Букреєва-Стефко
