гУРкАє
РЕВолюцією
иДОЛІв...
ГОРЕ
обріЄм
рухаЄться
імені
йосифа
КРиВАвого...
остеріГАЙтеся
суТІНкІв,
ич,
нашестя
комуністичного !..
а
кОСАр
оБАбіч
скирту
автентичності
розкидував
енергійно,
аби
ЛЮДяність
ІДЕАЛізувати...
йой !
Григорій Косинка (1899 - 1934) - український письменник - новеліст, яскравий представник доби "Розстріляного відродження", перекладач, громадський діяч. Жертва сталінських репресій.
Його називали селянським Сократом, адже провідною темою в творах автора було життя села. І новели це як невеличкі вихоплені епізоди нелегкого, подекуди надто вже стражденного буття простих трударів. Яскраві, промовисті, вагомі. Тут все живе, дихає, хвилюється, печалится, радіє. Ще за життя Григорія Михайловича такі цікаві оповідання були популярними серед читачів.
Митець дуже любив квіти, а серед них червоні косинці. Був з'єднаний з природою якимось незримим вінком, сплетеним із сонячного проміння й почуття власної гідної ідентичності. І сам встиг стати тим несподіваним світлом правди попри тотальну потворну брехню божків комуністичної суцільної темряви.
Духовна катастрофа тогочасної української нації через знищення найкращих її представників московськими окупантами вкотре нагадує, що ми повинні усіма наявними засобами відбити теперішню брутальну навалу східних проклятих ординців,
аби не сталося те саме колишнє трагічне свавілля...
Не приймав ти підлості нітрохи,
Прогримів, немов весняний грім,
І стоїть замучена епоха
Над безсмертним іменем твоїм.
Андрій Малишко, присвята Григорію Косинці. 1956 рік.
