|
Зорали все, балки, яри, солончаки.
Під землю закопали трави,
Степ знищили, і враження немов,
У душу всім насипали "отрави".
Колись тут лісосмуги були де- інде,
Все теж зрубали, нема, тепер це Де?
То виявляється, що нове панство вдало,
Оте, що берегли колись, то на дрова продало.
При цьому, не здивуєтеся Ви,
На рівнім місці виросли церкви.
Туди нувориші не ради віри, задля втіхи,
І дуть щоб замолить свої гріхи й огріхи.
На жаль, таким ділкам їм мало суші,
Вони зорають все, Людей серця і душі.
Із пережитого.
Червень 2026 року.
ID:
1063740
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Драматичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 07.06.2026 12:40:49
© дата внесення змiн: 08.06.2026 05:30:00
автор: Небайдужий
Вкажіть причину вашої скарги
|
