У наших головах ховаються світи,
Дзюркочуть ручаї і церкви дзвонять.
Кохання там живе і пишуться пісні,
І волі стільки, що вітри холОнуть.
Я пам'ятаю вас і в кожному — себе,
Ми вчились жити та тримать лице.
Дівчата й хлопці, разом ми блукали,
Малюючи майбутнього кліше.
І скільки б років з того не пройшло,
Яких би ми не скорили вершин —
Утримував у руслі школи млин,
Та дружби нашій в серці — джерело.
Були до нас і будуть після теж,
Але таких, як ми, не було і не буде.
В собі нащадкам факел несемо,
Як доказ — не дарма існують люди.
Ми — мрія для батьків, надія для дітей,
Міст між минулим і майбутнього світанком.
Хранителі країни та вартові ідей,
Наш код не знищить бомба, не зламати танком.
Ми більше, ніж село чи місто чи країна,
Наш дух — то щит від пекла на Землі.
Де український слід, там оживає сила,
Незламна сила Неба та Весни.
