|
Сонце яснеє встає
І, неначе воду, ллє
Лагідне своє тепло,
Щоб навколо все цвіло.
Не шкодує нам тепла
Сонце, бо ж весна прийшла.
Розквітає весь наш край –
Ліс, діброва, луг і гай…
Хай далеко в вишині
Сонце, та в дні весняні
Ніжно промені його
І мене, й її, й його
Гріють, що душа жива
В тілі весело співа
Разом з серцем. Диво це
Гріє тіло і лице,
Певно, в тисячний вже раз,
Та щораз, як в перший раз.
Як же добре, що ти є,
Сонце лагідне моє!
Вдячний я тобі украй,
Що мене і весь мій край,
Світ весь зігріваєш ти,
Промені із висоти
Посилаючи. В тобі
Віднайшов я, далебі,
Щастя. Щастям цим є ти.
Тож яскраво так світи
І надалі й ніжно грій,
Любий, милий друже мій!
Євген Ковальчук, 19. 04. 2022
ID:
1064178
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу
дата надходження: 15.06.2026 19:52:08
© дата внесення змiн: 15.06.2026 19:52:08
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
