UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шевчук Ігор Степанович: Сонце духовне — святий Антоній Києво-Печерський! - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Шевчук Ігор Степанович, 10.07.2026 - 19:05
І Огонь народження любові — невловимий, з невідомого.В коханні пробуджується, піднімається вгору (бачимо аналогічне і в Літургії: спогадується Царство Боже...), дозріває істинне Я людини, шукає в другій людині істинне Я, бо любов є шляхом духовного і художнього зростання, також свободи і творчості. Не може виникати егоїзм, лиш відкритість всьому світові: є Бог, кохана людина, інші люди, ніби теж закохані, а світ весь в усмішці, цілий Божий світ... Кохання, палаючи, піднімається до найвищих буттєвих рівнів, чому любов і є найвищою здібністю пізнання, власне — золотого пилку безсмертя... осяяних сонцем літаючих островів Любові!.. І, повертаючись назад, ближче до землі, стає любов небесномудрою, благословляючою, просвітленою і тихою. Такі люди почуваються ніби справді новими, очікують вивищеної любові в інших... ніби батьківщину прозріли! (ніби: «очікую вескресіння...» — в Символі), такий іще — для людей малий символ!.. Земне цього творити не може, — любов Божа творить. Дещо творить тільки Бог. Там, де тільки-що шляху не було, любов створює шлях. Преображує все любов, в любові виліковується все, ба, так Бог створив! ("Сфера геніїв", розділ Проза, КП, Ш.І.С.) |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
