В людях появляется осень, – замечает небо.
Только теперь в этой летней зрелости, ослеплении, сиянии,
здесь и сейчас, когда бесконечной кажется протяжённость тепла,
только теперь замечаешь осеннюю прохладу.
Неслышная ещё, неотчитанная, непроговорённая,
как опечатка в тексте, где речь идёт о счастье,
будто дыхание на зеркале, как огонь за дверью,
словно усталость в дыхании хора, поющего с утра.
Только что пальцы касались нити горизонта,
только что кожи касался мёд базарного солнца,
только что было так прозрачно, что проступали сволоки мира,
а уже осень, осень темнеет в людях, осень их наполняет.
Как они меняются, – думает небо, – какими становятся другими.
Тихими, неторопливыми, горькими.
Как теплеют и проясняются утром, как угасают к вечеру.
Какими становятся высокими, предзакатными, звёздными.
13.08.2025
(Перевод с украинского)
Оригинал:
+ + +
В людях з’являється осінь, - зауважує небо.
Щойно в цій літній стиглості, засліпленні, сяйві,
щойно тут, коли безкінечною здається тяглість тепла,
щойно тепер помічаєш осінню остуду.
Нечутна ще, невідчитана, непроговорена,
мов одрук у тексті, в якому йдеться про щастя,
наче подих на дзеркалі, як вогонь за дверима,
ніби втома в диханні хору, що співає від ранку.
Щойно лише пальці торкалися нитки обрію,
щойно лише шкіри торкався мед базарного сонця,
щойно лише було так прозоро, аж проступали сволоки світу,
а вже осінь, осінь темніє в людях, осінь наповнює їх.
Як вони змінюються, - думає небо, - якими стають інакшими.
Тихими, непоквапливими, гіркими.
Як випогоджуються вранці, як гаснуть надвечір.
Які вони стають високі, призахідні, зоряні.
ID:
1067256
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.08.2026 12:54:40
© дата внесення змiн: 13.08.2026 23:29:59
автор: Станислав Бельский
Вкажіть причину вашої скарги
|
