Сонця теплі промінці
Солодко ловлю
У веснянії дні ці,
Бо я так люблю
Їх, що бракне навіть слів,
Щоби передать,
Та не бракне почуттів.
Не порахувать
Їх і за усе життя.
Стільки їх, як зір.
Неймовірні почуття!
Вір ти чи не вір,
Сонця промені в мені
Викликають їх
Десь у серця глибині…
Почуттів своїх
Цих прекрасних, чарівних
Не зречуся я,
Бо вбачаю саме в них
Сенс свого життя.
Я без них – це і не я,
А життя моє –
Зовсім навіть не життя.
Я життя своє
Вкрай ціную завдяки
Їм. Із ними теж
Світлі у мені думки.
Щастя, що без меж,
Теплі сонця промінці
Будять у мені
У прекраснії дні ці
Дійсно, а не в сні.
Хай же щастя неземне
Це в усій красі
Все своє життя земне
Відчувають всі!
Євген Ковальчук, 01. 05. 2022
