За далекий небокрай
Проганяю я
Думи й почуття
Темні, їм поклавши край
Всім, без винятку усім,
Щоб їх не було,
А, немов тепло
Сонця в світі цім земнім,
Зігрівали кожну мить
Протягом життя,
Світлі почуття
Й думи замість темних вмить
В себе упускаю я.
В них вбачаю суть
Я життя. Несуть
Лиш вони її. Сім’я –
Я й вони. Вони в мені
Разом всі живуть.
Всю життєву путь*
Я крізь ночі та крізь дні
Їх в собі несу щомить.
Біль з душі весь зник,
Що колись проник.
Серце більше не щемить.
Світлі почуття лишень
Їх голублять мов –
Щастя та любов
Кожну ніч і всякий день,
Кожну їхню мить. Думки
Добрі, чарівні,
Гарні, неземні
Також. Тож я залюбки,
Доки серце стукотить,
В світі цім живу
Дійсно наяву,
Бо життя – це тільки мить.
*Путь – заст. Дорога, шлях
Євген Ковальчук, 02. 05. 2022
