Симфонія вечірнього дощу,
Звучала нижче першої октави.
Зайду в стару кав'ярню, попрошу
Дві філіжанки, із вершками, кави.
Одну - для тебе, хоч тебе й нема,
Твою присутність серце пам'ятає.
Симфонія дощу така сумна,
Але моя надія не згасає.
І свічечка, що на столі горить,
Потішить погляд вогником ласкаво.
А я - чекаю! - ти в прекрасну мить
Відкриєш двері і зайдеш на каву!
... Солодкий поцілунок, наче мед,
В нім насолоди більше , ніж в цукерці!
Я - вірила, я знала наперед!
Любов завжди жила в моєму серці!
30.11.2019
