Так, неначе сонце, світлі
І, мов квітоньки, розквітлі
Думи й почуття
Йдуть до мене – в розум, душу,
Серце. Їх зустріти мушу
Всіх гостинно я.
Йдуть усі вони невпинно.
Зустрічаю їх гостинно
Я. Вони в мені
Всі живуть, немов в оселі,
Втішені украй, веселі
Цілі ночі й дні.
З ними радісно сміюся
Й я, радію, веселюся.
З ними все життя –
Наче казка, ніби диво.
Квітнуть буйно, чарівливо
Думи й почуття
Добрі, гарні, чарівнії,
Неймовірні, неземнії
Протягом життя
У мені, неначе квіти.
З ними лиш життю, мов діти,
Я радію вкрай
Та із іншими ділюся
Ними, адже так доб’юся,
Щоб увесь мій край,
Щоб усі у ньому люди
Повсякчасно та усюди
Жили справді всмак.
Це бажання сокровенне.
Як долучитесь до мене
Ви, то й буде так.
Євген Ковальчук, 02. 05. 2022
ID:
1067327
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.08.2026 22:17:25
© дата внесення змiн: 14.08.2026 22:17:25
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
