Ой ти, сонце золоте,
Дякую тобі за те,
Що сіяєш, грієш
Ти мене і в той же час
У мені, у кожнім з нас
Почування сієш
Добрі, гарні, чарівні,
Неймовірні, неземні
Так, немов зернини!
Я люблю тебе украй,
Як і батьківський свій край.
Із тобою днини
Світлі та ясні́ такі,
Що усі жалі гіркі
В серці миттю тануть,
Наче сніг, немовби лід.
В небуття вони услід
Назавжди всі кануть.
Сонце, щастя ти моє,
Бо воно в мені жиє
Тільки із тобою.
У тобі воно. Ти в нім,
Як у небі голубім.
Я життя рікою
Завдяки тобі пливу
В цьому світі наяву,
Як живе все в ньому,
Кожну неповторну мить,
Доки серце стукотить
У нутрі мойому.
Євген Ковальчук, 03. 05. 2022
