Наш світ довкола - лячно-безтурботний,
Несеться в чорну прірву без вітрил.
Він серед натовпу - завжди самотний,
Допомагати прагне з усіх сил.
Буденність знов і метушня щоденна,
Зітхання тих, хто канув уві сні.
Він знову правди підійма знамена,
Щоб простягнути руку у біді.
І знов вогонь, що заверша подію,
Над димом стогін, сльози і плачі...
А він, спаситель, подає надію,
Шукає височінь без крил душі...
16.08.2026
