Попрошу щосили зробити три кроки назад.
Віддай мені простір, повітря і втрачений час.
Дорога до раю попереду. Де ж тоді ад?
А може, він тихо сховався всередині нас?
А може, обпалені крила усе ще живі
І можуть розкритись, коли дуже хочеш літать?
Ми плавно дрейфуємо в морі пустих кораблів.
Допоки ще будем безцільно у водах блукать?
Десь там вдалині нам блищить прибережний маяк,
І наша задача — знайти найбезпечніший шлях.
Коли ти віднайдеш для себе прихований знак,
Я вже залишуся лиш димом на теплих вустах.
07.09.2026
@Валерія Кропівна
