***
Така безмовна тиша нині там,
де вікна утирають сиві сльози,
де пам'ять обживається свята
на добрий спомин і метаморфози.
О, біль оцей! Чи знає справді хтось,
коли дороги в'яжуться навіки
і на сухих зап'ястях безголось
іще невтішніше всихають ріки?!
Напевно, воля тому нелюдська́.
Не винні вікна, а тим паче - двері.
Така безсила на руці рука.
Таке порожнє місце у партері.
Навпочіпки присів пекучий жаль.
Не палить, але нині, певно, треба.
Лишається стривожена межа.
І грудка глини просто неба...
9.09.26 р.
