|
Ой біда, людоньки, біда, біда,
У Насті у горлі виросла кіста.
більше не може вона співати ,
Рідна Мова стала заважати.
Ой, ви чули людоньки новину,
Настя зрадила свою батьківщину.
Україна дала їй свободу,
Вона каламутить у Дніпрі воду.
Виросла кістка в горлі від мови,
Язик довжелезний, як у корови.
Каже , що руський її до душі,
буде на язику співати пісні.
А був у Настеньки золотий час,
Пісня "Я - Україна " єднала нас .
І торкнулась душею до сердець,
Україна сплела з квітів вінець.
Україна дала їй корону ,
Щоб Співала мов Мадонна з амвону.
І несла як орлиця в світ пісні
Стояла з українцями у борні.
Зреклися мови "настя і льоша,
Шукають у москві друзів хороших.
А москва, це город - больших певцов
У них не червона, а блакитна кров.
Москва, це місто , не Київ - село
Там можна лопатою гребти бабло.
Продали душу, співучі пташки -
Скажіть, люди, "хто вони, хто для рашки ?"...
**Пара не пара** настя співала
І на сцені льоші штани знімала.
І хотіла рашці догодити,
Щоб рученьку свою озолотити.
Злетіли в європу, за океан,
Плетуть язиком, в голові в них - дурман.
На якій, ви народились землі?...
Земля годувала хлібом на столі.
З якої криниці пили воду ?...
І язик приніс отруту народу.
Кидає народ каміння в спину ,
Зрадили мову, свою батьківщину.
Ганьба вам від нині і довіку,
На пиху, і жадність - немає ліку .
Дав Господь вам голос , щоб співати
У світі Україну прославляти .
Хоч гарне личко, в голові вата
коли нема ума, то горить хата.
Від Насті маячні стає дибки волос,
Каже , що від мови втратила голос.
Продалась за рубль, монету - раші ,
Cниться біла яхта - насті і льоші .
Україна, дала вам свободу ,
Щоб були взірцем - для свого народу.
Гордо нести у світ її ім'я,
Зігрівати піснею змерзлі серця.
Бути великими вам не дано -
Ви за руським кораблем пішли на дно.
Два голуби миру, так скакали
В книгу Миротворців їх записали.
Хто плює в криницю, де п'є воду,
отой стає чужим для свого роду.
В образі блазня - славік балаган
У очах українців шут - меломан.
Він продасть рідну маму за гроші,
Щоб розважать "нових руських вельможих".
З грудей медалі, корону зняли
І зрадниками народу - назвали.
Місця вже між своїми немає
Так є з тими, хто високо літає.
Ще вчора, ви - на сцені стояли ,
Кричали вам "браво " - аплодували.
нині стали ніхто - блудні вівці
Біда, як нема олії в маківці.
М ЧАЙКІВЧАНКА
ID:
1068855
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.09.2026 22:07:36
© дата внесення змiн: 14.09.2026 16:02:02
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
