ТРИ МАРАВИДІННЯ
МАРАВИДІННЯ ПЕРШЕ
Перелесник(Поповодь Вогню • про Духа і Князівну)
Зірва́лось небо спалахом крилатим,
Прокреслив темінь золотий вогонь.
Несе князівна плач і тремт в палати,
Стискаючи молитву між долонь.
Чекає милого з далекого походу,
В ніч зазираючи крізь пелену́ зажу́р.
Аж раптом іскри заятри́ли воду,
І князя постать зма́рилась з-під хмур.
Як в навіже́нні, з полум’я і диму
Звитяжний перед очі став юнак.
Вона впізнала у́смішку незриму
Й сприйня́ла я́ву як таємний знак.
Озвався дух: «Я твій вогонь і ка́ри,
Прийшов здале́ка на ноче́вий клич.
Леті́мо ра́зом в засвіти, в затьма́ри,
В били́ни сиві. Нам дасть крила сич!
В обі́ймах ні́ги ти розсте́лиш вто́му,
Згориш на попіл, купино́вий цвіт.
Нема буття більш й вороття додому,
Для двох нас вже не су́щий живосвіт!»
Ступила дівчина у потойбі́ч проміння,
Зрікаючись марнот земних і днин.
Лишились лиш тіне́й палахкоті́ння,
Й дух Переле́сника, де пророста́ полин.
Павло Гай-Нижник5 жовтня 2026 р.