Березовський Максим Созонтович :: Біографія

Вітчизняна музична культура 18 століття пишається трьома видатними композиторами, які у свій час стали реформаторами хорового церковного співу. Це — Дмитро Бортнянський, Максим Березовський та Артемій Ведель. Двоє з них — Бортнянський та Березовський - були вихованцями Глухівської співацької школи (музикознавці називають її глухівська школа півчих). Місто Глухів (нині - це Сумщина) у 18 столітті було культурним та економічним центром, резиденцією гетьманів Лівобережної України. Глухівську школу півчих було відкрито у 1730 р. Найкращих її вихованців забирали до Петербурзької Придворної співочої капели.
       По-різному склалися долі Дмитра Бортнянського та Максима Березовського після того, як вони поїхали з Глухова. Бортнянський навчався в Італії, потім очолив Придворну співочу капелу у Петербурзі, став відомим композитором, досяг успіху й слави на Батьківщині. А Максим Березовський, який також отримав освіту в Італії і мав там, як композитор, величезний успіх, повернувшись до Російської імперії, не зміг пристосуватися до нових реалій життя. На батьківщині його музика не звучала, твори не друкувалися й не було достойної роботи. Він багато хворів і у 32 роки помер.
       
        Максим Созонтович Березовський народився 16 (27) жовтня 1745 року у Глухові. Спочатку навчався у співацькій школі, яка на той час була “музичною кузнею кадрів” для Придворної співочої капели Петербурга. А потім батько відправив майбутнього композитора до Києва навчатися у Києво-Могилянській академії. Там юнак співав у хорі і, крім інших предметів, вивчав музично-теоретичні дисципліни. Вже тоді Березовський почав писати пісні на три та чотири голоси, які виконували його товариші. Гарний голос, надзвичайна музикальність та перші композиторські успіхи Березовського привернули увагу керівництва Академії. Талант юнака розгледів і граф Петро Рум'янцев, який пізніше став головою так званої Малоросійської Колегії. Саме Рум'янцев відправив Березовського до Петербурга, де юнак співав у Придворній співочій капелі. Точної дати приїзду Березовського до Петербурга ми не знаємо, але можна з певністю стверджувати, що він опинився там у віці 14 років. Це підтверджують достовірні дані про участь Максима Березовського в оперних виставах, які відбулися в 1759 pоці.
        На той час помітною постаттю в мистецьких колах Петербурга був граф Олекса Розумовський. Він теж колись співав у Придворній капелі, тому завжди виявляв зацікавленість до музики і підтримував тісні зв'язки зі своїми українськими земляками, радо вітаючи їх у своїй петербурзькій резиденції. Можливо, Розумовський зустрічався і з Максимом Березовським, який на той час був вже відомим співаком та композитором. Не виключено, що саме завдяки впливу Розумовського, Дирекція російських імператорських театрів відрядила майбутнього композитора до Італії (1769 р). Майже вісім років Березовський навчався у відомого італійського композитора та історика музики Джованні Батіста Мартіні. У цього музиканта вчилися Глюк, Гретрі, Моцарт та ще багато знаних європейських музикантів. Для отримання звання академіка Болонської академії Березовський пройшов три рівні навчання та здав академічний іспит. Завданням для Березовського було написати поліфонічний твір на задану тему. Такий же іспит за кілька місяців до Березовського складав чотирнадцятирічний Моцарт. У 1771 році Березовський отримав звання maestro di musica і був обраний членом Болонської філармонічної академії. На той час він був вже популярним композитором в Італії, автором хорових концертів, сонат та Божественної Літургії. Тріумфом перебування музиканта в Італії стала постановка опери «Демофонт» у 1774 році, в місті Ліворно. Вибагливі та перенасичені першорядною музикою італійці були у захваті від геніальної милозвучності та нечуваної краси цього твору.
        Маючи ґрунтовну довголітню музичну освіту, видатні композиторські здобутки, блискучу італійську прем'єру опери та членство в Болонській філармонічній академії, Максим Березовський сподівався, що посяде належне місце у музичному середовищі Петербурга. Але все склалося по-іншому. Його зустріли з цілковитою неприязню. Більше того, зарахували до рядових членів Петербурзької придворної капели, тобто повернули до початкового стану. Беззахисний геній опинився в середовищі жорстоких заздрісників, владних, підступних, лукавих людей, таємних і явних ворогів, яких тішила зневага й приниження славетного митця. Йому не давали змоги ані надрукувати, ані виконувати жодного свого твору. Проте Березовський не припиняв роботу, плідно працюв над новими творами. В цей важкий період він покладав надії на допомогу князя Григорія Потьомкіна, за проектом якого мав очолити нову музичну Академію у Кременчузі. Але справа з відкриттям Академії затяглася на кілька років. Постійні нестатки, неможливість знайти застосування своїм творчим силам привели композитора до нервової недуги. На тридцять другому році життя Максим Березовський помер. (22 березня за старим стилем, 1777 р.). Похований у Петербурзі.
        У 20-х роках 19 століття в російській літературі поширилася версія про самогубство Березовського, але деякі дослідники, в тому числі біограф композитора М.Рицарєва аргументовано відкидають цю версію, як безпідставну.
       
        На фасаді Болонської музичної академії встановлено меморіальну дошку на честь Максима Березовського. Після Моцарта Березовський став другим композитором-іноземцем, пам'ять якого вшанована в такий спосіб у центрі культури та мистецтва світового значення — Болонській філармонічній академії.
        У 20-му столітті режисер Андрій Тарковський зняв фільм “Ностальгія”. В основі фільму — трагічна доля митця, прототипом якого став композитор Максим Березовський. Ім'я Березовського носить дитяча школа мистецтв у Глухові та вулиця у місті Рівному. Портретів Березовського не збереглося. На сайті розміщено фото бронзового пам'ятника композитору в його рідному місті Глухові. Цей пам'ятник - символічна постать бентежної творчої людини, якою був Максим Березовський.