Лисенко Микола Віталійович :: Критика

Микола ГОРДІЙЧУК
       
       ПРО ОПЕРУ «ТАРАС БУЛЬБА»
       
       Свій кращий сценічний твір — музичну драму «Тарас Бульба» Микола Лисенко написав за сюжетом знаменитої однойменної повісті М. Гоголя (лібрето М. Старицького). Композитор надавав своєму творові великої ваги, тому що в роботі над ним, що тривала ціле десятиліття (1880-1890 р.р.), проявив особливу мистецьку вимогливість і громадянську відповідальність.
       «Тарас Бульба» Миколи Лисенка — це вершина української класичної оперної спадщини. У творі відбиті її кращі риси — глибока, всепрониклива народність, вірність кращим національним художнім традиціям.
       М. Лисенко довго добивався втілення «Тараса Бульби» на професіональній сцені. Однак за життя композитора цьому не судилося збутися. Визначний твір української музичної класики вперше було поставлено в 1924 р. у Харкові. Але та вистава довго не втрималася на сцені. Недостатнє розуміння постановниками задуму композитора, який головним своїм завданням ставив змалювати народ і його кращих представників, відсутність будь-яких традицій сценічного втілення твору стали на заваді його правдивому тлумаченню.
       Значно кращою була постановка «Тараса Бульби», здійснена в 1927 р. Київським театром опери та балету. Нею розпочався цілий ряд сценічно-музичних інтерпретацій вистави іншими театрами України.
       За межами України «Тараса Бульбу» М.Лисенка першим поставив у 1930 р. Тбіліський театр опери та балету. Громадськість Грузії дуже тепло сприйняла цю виставу.
       Навесні 1936 р. у Москві відбулася перша Декада української літератури й мистецтва. У ній узяв участь також Київський академічний театр опери та балету. Під час підготовки до декади виникла думка знову повернутися до «Тараса Бульби». При цьому бралася до уваги та обставина, що всі попередні постановки не витримали випробування часом через суттєві недоліки лібрето й певні прорахунки в музичній драматургії. Микола Лисенко ніколи не бачив свого твору на сцені, не чув його в живому звучанні й, природно, не міг внести корективи щодо сюжетних колізій та музичних образів. З огляду на це постала необхідність грунтовно відредагувати твір.
       За почесну, проте нелегку й вельми відповідальну справу взялися видатні діячі української культури - поет Максим Рильський, композитори Левко Ревуцький та Борис Лятошинський. Вони переглянули літературну основу опери та музику. Лятошинський створи блискучу за колоритом партитуру.
       Прем’єра «Тараса Бульби» у новій редакції відбулася в 1937 році і мала значний успіх. Після війни та повернення театру з евакуації постановку оперної вистави «Тарас Бульба» було поновлено у довоєнній редакції. В той же час Максим Рильський, Левко Ревуцький та Борис Лятошинський продовжували наполегливі пошуки, щоб максимально наблизити оперу до літературного першоджерела та зберегти чудову музику Миколи Лисенка. Ця капітальна робота була завершена на початку 50-х років минулого століття. Прем’єра «Тараса Бульби» у новій редакції, котра найбільш відповідала задумові й творчим намірам Лисенка, відбулася навесні 1955 року (диригент О. Климов, режисер В. Скляренко, художник А. Петрицький). Упродовж кількох років вистава не сходила зі сцени столичної опери. Через якийсь час вийшов друком клавір опери «Тарас Бульба» і було здійснено запис твору на платівку.
       На київській сцені в цій виставі з великим успіхом співали М.Литвиненко-Вольгемут, 3.Гайдай, Є.Чавдар, А.Кікоть, Д.Гнатюк, А.Мокренко, В.Третяк.
       Блискучу музичну інтерпретацію опери здійснив у 1980 році видатний український диригент Стефан Турчак (1938-1988). Тоді з оперою Лисенка познайомилися й зарубіжні глядачі. Театр показав «Тараса Бульбу» у Вісбадені (1982), Дрездені (1987), Загребі (1987).
       А 1992 р. ще одну нову музичну інтерпретацію опери Лисенка здійснив головний диригент театру Володимир Кожухар.