Бортнянський Дмитро Степанович :: Біографія

Вітчизняна музична культура 18 століття пишається трьома видатними композиторами, які у свій час стали реформаторами хорового церковного співу. Це - Дмитро Бортнянський, Максим Березовський та Артемій Ведель. Двоє з них - Бортнянський та Березовський - були вихованцями Глухівської співацької школи (музикознавці називають її “глухівська школа півчих”).
        По-різному склалися долі Дмитра Бортнянського та Максима Березовського після того, як вони покинули Глухів. Максим Березовський, повернувшись до Російської імперії після навчання в Італії, не зміг пристосуватися до нових реалій життя. Його музику не виконували, твори не друкували й не було достойної роботи. Він багато хворів і у 32 роки помер. А от Бортнянський прожив довге щасливе життя, став відомим композитором і досяг успіху та слави.
       
       Дмитро Степанович Бортнянський народився в 1751 році, у Глухові. Місто Глухів (нині - це Сумщина) у 18 столітті було культурним та економічним центром, резиденцією гетьманів Лівобережної України. Початкову музичну освіту Бортнянський отримав у глухівській співацькій школі, яка була “музичною кузнею кадрів” для Придворної співочої капели Петербурга. Талановитого хлопчика помітив відомий співак Марко Полторацький і відправив семирічного Дмитра до Петербурга. Там Бортнянський продовжив освіту в складі придворного оркестру та Придворної співочої капели. Він навчався у придворного капельмейстера, італійського композитора Бальдасаре Ґалуппі. Згодом Ґалуппі, за вказівкою цариці, взяв свого вихованця до Італії. Бортнянський навчався у Венеції, в консерваторії «Ospedaletto a Santi Jovanni е Paolo» («Малий притулок святих Іоанна та Павла»), а також у Болоньї, Римі та Неаполі. Десять років Бортнянський жив в Італії. В цей період у венеційському театрі «Сан Бенедетто» були поставлені та з успіхом йшли його опери “Креонт” (1776), “Алкід” (1778) та “Квінт Фабій” (1779).
       До Російської імперії Бортнянський повернувся у віці 28 років. І одразу отримав посаду придворного капельмейстера, а 1784 року - капельмейстера «малого двору» майбутнього імператора Павла Петровича. У 1796 році, після зведення Павла І на престол, Бортнянський став директором Придворної співочої капели і на цій посаді перебував до кінця свого життя. Петербурзька придворна капела досягла високого рівня саме за часи, коли її очолював Дмитро Бортнянський. Як і його попередники, Бортнянський поповнював капелу переважно співаками з України, зокрема з Глухівської співацької школи. Перебуваючи на службі керівника капели він написав багато інструментальних творів, три опери на французькі лібрето - “Сокіл” (1786), «Син-суперник» (1787), «Свято сеньйора» (1786), ряд творів для клавесину та інші.
       У 1802 році було засновано Петербурзьке філармонічне товариство, на концертах якого з успіхом виконувалися хори Бортнянського. 1816 року композитора було призначено головним цензором видань духовних творів. Бортнянський став першим композитором у Російській імперії, музичні твори якого виходили друком. 1782 року в Петербурзі було надруковано його «Херувимську», 1784 року - триголосний хор «Хай відправиться молитва моя», у 1793 року - романси.
       Останні 25 років життя композитора припали на першу чверть 19 століття. В цей час у світовому мистецтві вже сказав своє могутнє слово Бетховен і вразили своєю новизною та емоційністю твори Шуберта і Вебера — перших представників музичного романтизма. А Бортнянський залишався вірним «галантному» вісімнадцятому століттю, для якого були характерні урочистість та пафос. Може тому після смерті композитора (він помер у 1825 р., у Петербурзі) його музика втратила популярності. Проте вже наприкінці 19 століття музичні твори Бортнянського були оцінені, як своєрідний “культурний підсумок” 18 століття. У 1881 році було видано повне зібрання духовно-музичних творів Бортнянського в десяти томах під редакцією Петра Чайковського.
       
       Ім'ям Дмитра Бортнянського названо училище культури та мистецтв у Сумах, вулиця у Львові, Академічний камерний хор Чернігівської філармонії. У Глухові, на батьківщині композитора, йому встановлено пам'ятник. (Автор - український скульптор Інна Коломієць).
       На сайті ви бачите портрет Дмитра Бортнянського, написаний у 1788 році художником Михайлом Бєльським. Портрет зберігається у Третьяковській галереї (Москва). На портреті композиторові - 37 років.