Бортнянський Дмитро Степанович :: Критика

Дмитро Бортнянський ніколи не був у цілковитому забутті, але ставлення до нього змінювалося неодноразово.
       Після смерті композитора (1825 р.), майже чверть століття його твори не були популярними. Це можна пояснити тим, що у 19 столітті, в період гострої боротьби за національне в музиці, Бортнянський здавався передовій музичній критиці занадто “італійським”. В той же час творчість Бортнянського високо оцінював російський композитор Петро Ілліч Чайковський. Він став редактором першого повного зібрання духовно-музичних творів Бортнянського, яке побачило світ у 1881 році. На рубежі 19-20 століть дослідники, вже з більш значимої історичної відстані, оцінили заслуги Бортнянського у створенні національної музичної мови: 1901 року вперше було відзначено ювілей композитора, 150-річчя від дня народження. А у 20-ті роки минулого століття вийшли друком його світські твори, які тривалий час лежали мертвим вантажем у палацових архівах. У 30-40 роки 20 століття твори композитора знову ж таки майже не звучали — ані в Росії, ані в Україні. У страшні для українства часи радянською владою насаджувався стереотип про Бортнянського, як про нібито щось старе, архаїчне і вже давно нікому не цікаве. Минуло ще кілька десятиліть, і сучасне покоління намагається зрозуміти усю велич хорового корифея. Виявляється, що саме на закладених Дмитром Бортнянським традиціях барокового співу виросли багато видатних музикантів України та Росії. Нині Дмитра Бортнянського, разом з Максимом Березовським та Артемієм Веделем вважають засновником класичного типу вітчизняного хорового концерту.
       В останні десятиріччя інтерес до творчості Бортнянського зростає. Було поставлено ряд його опер, виконуються хорові концерти, камерно-інструментальні твори. Не можна зараз уявити Службу Божу, особливо архієрейську, на якій не звучав хоча б один твір Бортнянського. Сучасні українські музикознавці наголошують на використанні інтонацій української народної пісенності у хоровій творчості, що було зумовлено тим, що перші музичні враження композитором були отримані в Україні. Бортнянський наповнював свої твори інтонаціями народних пісень, церковних кантів, мелодіями багатоголосного українського церковного співу та кобзарського мистецтва. Усе це, переплавлене з впливами західноєвропейськими, зокрема й італійськими, витворило неповторний стиль творів Бортнянського, інтерес до яких не згасає і в наш час.
       Зараз можна впевнено сказати, що творчість Бортнянського належить водночас двом музичним культурам - і українській, і російській.
       
       Твори:
       Опери: "Креонт" (в оригіналі - "Антигона"), "Алкід" , "Квінт Фабій", "Свято сеньйора", "Сокіл", "Син-суперник, або Сучасна Стратоніка";
       Кантата "Певец во стане русских воинов", сл. В. Жуковського (1812);
       Кам.ерно-інструментальні: Квінтет для клавіра, арфи, скрипки, віоли да Гамба та віолончелі, Концертна симфонія B-dur для того самого складу з доданими 2-ю скр. і фаготом, Концерт Ре мажор для чембало із струнним квартетом, Септет, Квартет.
       Збірка романсів: "Regueil de romances et chansons..." ;
       Для хору без супроводу: духовні композиції, зокрема 35 концертів, 10 - для подвійного хору, причасники, частини Літургії, кантати, гімни, присвячені знаменним подіям та знатним особам ("Коль славенъ", "Озари, святая радость"), похвальні пісні, мотети - "Ave Maria", "Salve Regina", "In convertando" тощо.