Ведель Артем Лук'янович :: Критика

Після смерті А.Веделя протягом ста років його твори були заборонені. Уперше приголомшив Україну одкровенням небесної краси Веделевих концертів на початку XX ст. студент 2-го курсу Києво-Могилянської академії Олександр Кошиць. Він на той час був регентом студентського хору Академії. Кошиць згадує: «Тут почалася моя праця над улюбленим Веделем, якого концерти, майже всі, я відновив після довгих літ заборони Синодом. Я мав невимовне щастя стояти на хорах на його місці, спиратись на ті самі поручні, що й він, і співати під тими ж склепіннями, які він оголошував своїми геніяльними піснями та які мурував Мазепа!»
        У травні 1901 р. в Конгрегаційній залі Духовної академії відбулася перша лекція, присвячена Веделю. З доповіддю виступив видатний знавець церковного співу та його історії, регент хору академії, дослідник життя і творчості Веделя Василь Петрушевський. Тоді ж про свої спостереження за впливом музики Веделя на слухачів розповів відомий психолог (психіатр), професор Київського університету Іван Сікорський. Хор під керівництвом О.Кошиця виконував фрагменти творів митця.
       Духовна музика А.Веделя представляє розквіт українського духовного концерту кінця XVIII ст. Поряд із М.Березовським та Д.Бортнянським, А.Ведель став класиком нового стилю духовної музики другої половини XVIII ст. Його твори відзначаються довершеною професійною майстерністю, високою художньою якістю, глибиною змісту, оригінальністю власного стилю, композитор постає ніби провісником нового часу - епохи Романтизму.
       З музикою Артемія Веделя до нас повертається й дух цієї неординарної, величної, талановитої особистості, яка й нині лишається загадкою, феноменальним явищем в історії української культури.
       
       На сьогодні відомо близько 80 музичних творів Артемія Веделя. Серед них 31 хоровий концерт, 6 тріо, серед яких «Покаянія отверзи ми двери», 2 літургії Іоана Златоустого, Всеношна та один світський кант.
       В Інституті рукописів НБУВ зберігаються рукописи неповної літургії Івана Златоустого і 12 духовних концертів:
       «В молитвах неусыпающую Богородицу» — до мінор (1794).
       «Спаси мя, боже, яко внидоша воды до души моєя» — ля мінор (1794).
       «Доколѣ, господи, забудеши мя» — фа мінор (1795).
       «Пою Богу моєму дондеже єсьмь» — до мінор (1795).
       «Блажен разумѣваяй на нища и убога» — соль мінор (1795).
       «Помилуй мя, Господи, яко немощен єсмь» — ля мінор (1796).
       «Воскресни, Господи…» (зберігся неповністю, 1796).
       «Услыши, Господи, глас мой» — до мінор (1796).
       «Проповѣдника вѣры» — до мажор (1796).
       «Господь пасет мя» — до мажор (1796).
       «Боже, законопреступницы восташа на мя» — до мінор (1796).
       «Ко Господу внегда скорбѣти ми» — до мінор (1798).
       
       На фото - меморіальна дошка Артемію Веделю на одному з корпусів Києво-Могилянської академії у Києві.