Леонтович Микола Дмитрович :: Біографія

Микола Леонтович - видатний український композитор, хоровий диригент, педагог, громадський діяч, автор знаменитої на увесь світ оборобки народної пісні "Щедрик".
       
       Микола Леонтович народився 1 (13-го за старим стилем) грудня 1877 року у селі Монастирок колишнього Брацлавського повіту на Поділлі (нині Немирівський район, Вінницької області). Його батько, дід та прадід були священиками. У родині любили музику. Батько Дмитро Феофанович добре грав на цитрі, балалайці, гітарі, скрипці. Мати композитора - Марія Йосипівна - з роду Ятвинських, була людиною «рідкої духовної та фізичної краси», кохалась у народній пісні і гарно співала. Від батька Леонтович успадкував чудовий голос, любов до музики, щирий український гумор, а від матері - красу та ніжну музичну душу. З музикою були пов’язані інші члени родини: брат Миколи Дмитровича Леонтовича - Олександр був співаком-професіоналом, сестра Марія - навчалася співу в Одесі, сестра Олена займалася в Київській консерваторії по класу фортепіано, а сестра Вікторія грала на декількох музичних інструментах.
       У десятирічному віці Микола вступив до Немирівської гімназії, а наступного року продовжив заняття у Шаргородському училищі. З 1892 р. майбутній композитор навчається в Подільській духовній семінарії у Кам`янець-Подільському, де також очолює семінарський хор. На той час у музичному побуті України надзвичайно широко культивувався хоровий спів. Хори професіонального типу, хори самодіяльні і просто гуртовий спів були звичайним явищем українського музичного життя. Джерелом для хорового твору завжди була українська народна пісня, яка стала об’єктом художньої обробки професіональних композиторів. Леонтович усе своє життя займався обробками народних пісень для хору. Пісні використовував зі збірок, а також записував з голосу знайомих виконавців. Закінчивши у 1899 році повний курс семінарії і здобувши звання регента, Леонтович пішов вчителювати. Працював регентом семінарського хору в Кам’янці-Подільському. Викладав співи, організовував шкільні оркестри, хори. Він був одним з небагатьох народних учителів в Україні, які в шкільній практиці використовували триголосний спів. Знавець старовинної хорової літератури, він добре опанував знамениті київський, подільський та інші розспіви, мелодику яких нерідко наближав до народних зразків.
       
       У 1908–1918 р.р. Леонтович працював в старовинному подільському місті Тульчин. Викладав співи у всіх класах Тульчинського єпархіального духовного училища. Був керівником училищного хору, який 2–3 рази на рік давав концерти української музики. На виступи приїздили гості з Вінниці, Кам’янець-Подільського, Києва, Одеси. У суботу та неділю хор співав у церкві — і тоді народу збиралося стільки, що заповнювали і сходи, і майдан перед храмом.
       
       Із встановленням Української народної республіки Леонтович переїздить до Києва, де починає активну діяльність, як диригент та композитор. На той час багато його творів вже увійшли до репертуару, як професійних, так і самодіяльних хорових колективів України. В Києві Леонтович брав участь у створенні симфонічної капели ім.Лисенка, викладав хоровий спів на вечірніх диригентських курсах при Музично-драматичному інституті ім.Лисенка, працював у Київській учительській семінарії, замінивши на посаді диригента Кирила Стеценка. Досвід своєї педагогічної роботи Микола Леонтович узагальнив у навчальному посібнику для загальноосвітніх шкіл України «Нотна грамота. Підручник для навчання співів у народних школах» (Київ, 1920). В наш час цей посібник вивчається музично-педагогічною наукою та експериментально впроваджується в ряді середніх шкіл.
       
       Микола Леонтович прожив невелике житя. У 1921 році, коли композитору було лише 43 роки, у батьківській хаті на Вінничині безжалісна ворожа рука перервала життя цього безмірно талановитого чоловіка. Подробиці смерті композитора та ім'я його вбивці були оприлюднені лише у 90-ті роки минулого століття. Вбивцею був агент ВЧК (Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем) Афанасій Грищенко. Незрозумілою залишається причина вбиства: за що чекісти вдалися до такого жорстокого акту?
       
       Сьогодні ім’ям Леонтовича названі вітчизняні музичні колективи та навчальні заклади, вулиці у Києві та інших українських містах. Меморіальний музей Леонтовича працює у місті Тульчин Вінницької області. 1977 року було відкрито музей М.Леонтовича у селі Марківка, неподалік від місця його поховання.
       Сучасна хорова українська музична культура по праву може пишатись таким самородком, яким був Микола Леонтович.