Губаренко Віталій Сергійович :: Біографія

Віталій Сергійович Губаренко — відомий український композитор, народний артист України, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної Премії України імені Т.Шевченка.
       В.С.Губаренко народився у Харкові 13 червня, 1934 року. Він прожив неповних шістдесят шість років, більше сорока з них - віддані композиторській творчості. Тринадцять опер, сім балетів, два десятки великих оркестрових творів, камерна, хорова музика – це майже дві доби безперервного звучання, кожна миттєвість якого перетворена у частку правди про світ і про себе. "Не уявляю, чим іншим хотів би я займатися. Мабуть, цей вибір здійснила за мене доля, бо не було нічого, що могло б вплинути на моє рішення ззовні", - саме так говорив про своє творче покликання Віталій Губаренко.
       Але перед тим, як стати "вільним художником", Губаренку довелося здійснити, як мінімум два серйозних та сміливих вчинки у юнацькі роки, що засвідчили самостійність та цілеспрямованість його натури. Зростаючи в сім'ї військового, Віталій самовільно покинув загальноосвітню школу, готуючись потайки від батька до вступу в Харківське музичне училище. Будучи вже зрілим майстром, він згадував: "Я не знав вагань у виборі свого музичного шляху. У Харківському музичному училищі існував композиторський відділ, туди я пішов і склав іспити, у сімнадцятирічному віці. Мій перший учитель з композиції, прекрасний педагог Олександр Жук навчив мене систематично працювати, не чекаючи натхнення. Завдяки його настановам я все життя ставився до творчості, як до кропіткої щоденної праці".
       Другий доленосний вчинок митця був здійснений вже по завершенні Харківської Державної консерваторії, де він навчався у талановитого композитора і педагога Дмитра Клебанова. Вже на п'ятому курсі Губаренко працював музичним редактором обласного радіо, а через рік його запросили на кафедру теорії і композиції до Харківської консерваторії. Це був би блискучий початок кар'єри для будь-якого музиканта. Але Губаренко не відчував в собі педагогічного покликання, тому й наважився на крок, який у ті часи міг дозволити тільки визнаний метр — відмовився від гарантованого заробітку та без коливань пішов на творчу роботу.
       У неспокійному та вибуховому характері Губаренка поєднувалися такі контрастні риси, як різка безкомпромісність і людська чуйність; несамовитий протест проти всякого зовнішнього тиску та сувора самодисципліна. Він намагався все робити за найвищим ґатунком.
       Творче життя композитора поділяється на два періоди — харківський та київський: до Києва Губаренко переїхав у 1985 році. За своє творче життя Віталій Губаренко пережив п’ятдесят прем’єр. Наступну, п’ятдесят першу, він устиг тільки підготувати. Хореографічні сцени “Вій” прозвучали вже без автора. Ще за два тижні до прем’єри, тяжко хворий, композитор із лікарні “наспівав” по телефону диригентові всі темпи. “А може це все Вій робить?”– звинувачував він у погіршенні свого фізічного стану химерну постать – витвір гоголівської фантазії. Відчуваючи якийсь містичний зв’язок між музикою та буттям, Віталій Губаренко сприймав своє мистецьке покликання, як долю.
       Губаренко помер 5 травні 2000 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі.
       
       СПИСОК ОСНОВНИХ ТВОРІВ
       Симфонієта для струнного оркестру в 4-х частинах: Ноктюрн, Вальс, Роздум, Фінал. Ор. I. (1960)
       Симфонія № 1. Ор. 2. (1961, друга редакція 1962)
       Симфонія № 1 (друга редакція). (1962)
       "Пам'яті Т. Г. Шевченка". Симфонічна поема. Ор. 3. (1962)
       "З поезії Йосипа Уткіна". Вокальний цикл. Ор. 4. (1963)
       Музика до спектаклю Харківського театру ляльок "Димка" (п'єса В. Стремовского, Е. Гуменюка). (1963)
       Концертино для симфонічного оркестру. Ор. 5. (1963) 
       Концерт-поема для віолончелі з оркестром. Ор. 6. (1963)
       Музика до спектаклю Харківського театру ляльок "Краще Федри немає на світі" (п'єса Й. Калаб). (1963)
       Музика до спектаклю Харківського театру ляльок "Івасик-Телесик" (п'єса М. Йоффе і К. Губенко). (1964)
       Музика до спектаклю Харківського театру ім. Т. Г. Шевченка "Дванадцята ніч" В. Шекспіра. (1964)
       "Загибель ескадри". Опера. Ор. 8. (1965, друга редакція 1966)
       "Барви та настрої" Вокальний цикл на вірші I. Драча. Ор. 9. (1965)
       Концерт для флейти та камерного оркестру. Ор. 10. (1965)
       Симфонія № 2. Ор. 11. (1965)
       Квартет. Ор. 12. (1965)
       Музика до спектаклю Харківського театру ляльок "Слоненя" (п'єса мецГ. Владичина). (1966)
       Два романси на слова Ф. Кривіна "Радість", "Осінь". Ор. 13. (1966)
       "Загибель ескадри". Опера (друга редакція). (1966)
       Камерна симфонія № 1 для скрипки з оркестром. Ор. 14. (1967)
       Сюїта з опери "Загибель ескадри". (1967) 
       "Камінний господар". Балет. Ор. 16. (1968)
       "Мамаї". Опера. Ор. 17. (1969)
       Сюїта № 1 з балету "Камінний господар". (1970)
       Сюїта № 2 з балету "Камінний господар". (1970)
       "Купало". Симфонічна картина. Ор. 18. (1971)
       "Листа кохання". Моноопера. Ор. 19. (1971)
       "Перша заповідь" (перша редакція опери "Відроджений травень"). (1972)
       Капричіо для скрипки з камерним оркестром. Ор. 20. (1973)
       "Вокаліз". Поема для голосу з камерним оркестром. Ор. 21. (1973) 
       Музика до кінофільму "Дума про Ковпака". (1973 - перша серія, 1975 - друга)
       "Відроджений травень". (Друга редакція опери "Перша заповідь" 1972), Ор. 22. (1973)
       Симфонія № 3. Ор. 23. (1974)
       Музика до кінофільму "Дума про Ковпака", 2 серія. (1975)
       "Крізь полум'я". Опера. Ор. 24. (1975)
       Симфонія-балет "Ассоль". Ор. 25. (1977)
       "Пам'ятай мене". Лірична новела в одній дії. Ор. 19-а. (1977)
       "Простягни долоні". Поема для тенора і камерного оркестру на вірші В. Сосюри. Ор. 26. (1977)
       "Чуття єдиної родини". Кантата на слова П. Тичини. Ор. 27. (1977)
       "Запорожці". Балет. Ор. 28. (1978)
       Камерна симфонія № 2 для скрипки з оркестром. Ор. 29. (1978)
       "Русские эскизы". Три хори a cappella на вірші С. Єсєніна. Ор. 30. (1978)
       "Триптих" для квінтету духових. Ор. 31. (1978)
       "Вій". Опера-балет. Ор. 32. (1980) 
       Concerto grosso для струнного оркестру. Ор. 33. (1981)
       "Сват мимоволі". Опера. Ор. 34. (1982)
       "Осінні сонети" на вірші Д. Павличка. Ор. 35. (1983)
       Камерна симфонія № 3 для двох скрипок із симфонічним оркестром. Ор. 36. (1983)
       Canto ricordo для скрипки з камерним хором. Ор. 37. (1983)
       "Альпійська балада". Опера. Ор. 38. (1084)
       "Комуніст". Балет. Ор. 39. (1985)
       "В степах України" ("Кому посміхалися зорі"). Опера. Ор. 40. (1987)
       "Майська ніч". Балет. Ор. 41. (1988)
       "In modo romantico". Лірична поема для симфонічного оркестру Ор. 42. (1989)
       "Згадайте, братія моя". Опера-ораторія за творами Т. Г. Шевченка. Ор. 43. (1991)
       "Зелені святки". Симфонія-балет. Ор. 44. (1992)
       Лірична поема для фагота зі струнним оркестром. Ор. 45. (1992)
       "Любіть Україну". Поема для хору a cappella на вірші В. Сосюри. Ор. 46. (1992)
       "Самотність". Моноопера для тенора з оркестром за "Листами до невідомої" П. Меріме. Ор. 47. (1993)
       Іспанська сюїта для ансамблю віолончелей та фортепіано. Ор. 48. (1994)
       Камерна симфонія № 4 для віолончелі і струнного оркестру. Ор. 49. (1994)
       "Доброе утро". Хор a cappella на вірші С. Єсєніна. Ор. 50. (1994)
       "De profundis". Симфонія для тенора, сопрано, симфонічного оркестру на вірші Т. Г. Шевченка. Ор. 51. (1995)
       Камерна симфонія № 4 для віолончелі з оркестром (друга редакція). Ор. 49. (1996)
       Арія для кларнета та струнного оркестру. Ор. 52. (1996)
       "Liebestod". Симфонія-балет. Ор. 53. (1997)
       "Монологи Джульєтти". Ліричні сцени за В. Шекспіром. Ор. 54. (1998)
       Адажіо для гобоя та струнного оркестру. Ор. 55. (1998)
       Легенда для квартету саксофонів. Ор. 56. (1999)
       "Вій". Хореографічні сцени. Ор. 57. (1999)