Косенко Віктор Степанович. :: Біографія

Косенко Віктор Степанович - видатний український композитор, піаніст, педагог та музично-громадський діяч.
        Він народився 24 листопада 1896 р. у Петербурзі в сім’ї генерал-майора. Невдовзі Косенки переїхали до Варшави, де проходило дитинство та юнацькі роки майбутнього композитора та піаніста. В родині Косенків завжди звучали українські народні пісні, виконувалися фортепіанні твори Ф.Шопена, Ф.Шуберта, П.Чайковського. Юнак виховувався в атмосфері яскравого музичного життя Варшави, відвідував з батьками оперний театр та концерти. Він чув видатних музикантів того часу - піаністів Ф.Бузоні, Й.Гофмана, С.Рахманінова, Ф.Крейслера та співаків Ф.Шаляпіна, Л.Собінова, А.Нежданової, С.Крушельницької.
        У Варшаві В.Косенко навчався у педагогів Юдицького та професора Варшавської консерваторії О.Михаловського. Коли почалася Перша світова війна, мати Косенка, разом із 18-річним Віктором переїхала до Санкт-Петербурга (1914 р.). Там він продовжив музичну освіту у Петербурзькій консерваторії, одразу на 2-х факультетах: фортепіанному (клас І.Міклашевської) та композиторському (клас М.Соколова). Інструментування він вивчав у М.Штейнберга, диригування – у М.Черепніна, а з композиції консультувався у О.Глазунова. В Петербурзі Косенко познайомився з музикою О.Скрябіна, Ф.Стравінського, С.Прокоф’єва, К.Дебюссі, Г.Малера, Р.Штрауса. Нові музичні відкриття цих композиторів не могли не вплинути на Косенка. У той час він пише фортепіанні поеми та прелюдії.
        Після закінчення Петербурзької консерваторії, у 1918 р., Косенко переїжджає до Житомира, який на той час, був розвинутим культурним центром. У 1918-1928 роках музикант викладає фортепіано в Житомирському музичному технікумі. У Житомирі Косенко розгортає виконавську, композиторську та педагогічну діяльність. Він виступає з концертами, як соліст та концертмейстер. За спогадами сучасників, гра Косенка вражала внутрішньою силою, високим професіоналізмом та блискучою технікою. В репертуарі піаніста Віктора Косенка були фортепіанні концерти П.Чайковського, С.Рахманінова, Ф.Шопена, Е.Гріга, які він виконував разом з житомирським симфонічним окрестром.
        З ініціативи Косенка у Житомирі було створено камерне тріо, до складу якого, крім В.Косенка (фортепіано), увійшли В.Скороход (скрипка) та В.Коломойцев (віолончель). У квартирі композитора проходили домашні камерні вечори. Помічником в організації цих вечорів була дружина Косенка - Ангеліна Володимирівна Канеп. Вона влаштовувала відвідувачам гостинний прийом. Камерне тріо Косенка швидко набуло популярності. Музиканти дали понад 200 концертів. У репертуарі цього колективу були твори М.Глінки, А.Рубінштейна, П.Чайковського, С.Рахманінова, С.Танєєва, О.Гречанінова, Л.Бетховена, Ф.Шуберта, Ф.Шумана. Також, за участю запрошених музикантів, колектив виконував квартети, квінтети та секстети О.Бородіна, П.Чайковського, В.Моцарта, Й.Гайдна, Е.Гріга, А.Дворжака та інших.
       Житомирський період був плідним і для Косенка-композитора. Він написав чимало фортепіанних творів, романсів, інструментальних п’єс, а також музику до вистав «Фея гіркого мигдалю» І.Кочерги та «Любов під в’язами» О’Нейля. Названа дочка Косенка, Раїса Канеп, згадувала: «Манера писати музику у нього була дещо своєрідна. Він або ходив, або лежав на канапі й думав. Потім брав нотний папір та записував. Вже після цього підходив до роялю та програвав все, що написав».
        У 1924 році Косенко їде до Москви, де знайомиться з композиторами М.Мясковським, О.Гедіке та Ф.Блуменфельдом. Там вперше друкуються фортепіанні твори В.Косенка - дві поеми-легенди та «Меланхолійний етюд». Вже за рік Косенко дає у Москві два авторських концерти, в якому звучать його романси, віолончельна соната та фортепіанні п’єси.
        Визнання творчості Віктора Косенка стає дедалі ширшим. У 1927 р. його запрошують з авторськими концертами до Харкова (тодішньої столиці України). Концерти проходять з великим успіхом, а в пресі з’являються позитивні відгуки. Харківські зустрічі дають поштовх для нових творчих злетів. 1927 рік можна вважати знаковим для композитора, бо вперше у романсах він звертається до сучасної поезії ― пише романси на слова Павла Тичини: "На майдані біля церкви", "Мобілізуються тополі", "Іду з роботи я", які набувають широкої популярності.
        У 1929 році, на запрошення Музично-драматичного інституту імені М.Лисенка, Косенко переїжджає до Києва. Пізніше інститут реорганізовано у консерваторію. З 1932 р. Косенко ― професор цього вищого учбового закладу. Він очолює класи спеціального фортепіано, камерного ансамблю, викладає курс аналізу форм на історико-теоретичному та композиторському факультетах. Педагогічною роботою Косенко займається із захопленням. Відомий музикознавець Фріда Аерова, студентка Косенка, пізніше згадувала: «Ми з великою радістю вчилися у Віктора Степановича, його уроки були для нас святом».
        У Києві розширюється коло творчих знайомств композитора. Він зближується з Б.Лятошинським, Л.Ревуцьким, І.Паторжинським, М.Литвиненко-Вольгемут, які високо оцінюють музично-громадську та педагогічну діяльність Віктора Степановича. «Косенко - справжній майстер високої культури, - зазначає Л.Ревуцький, - він належить до художників, навколо яких створюється та мистецька атмосфера, яка є живим, важливим та дійовим стимулом для творчої роботи”.
        У Києві Косенко продовжує активну виконавську діяльність. Його запрошують до журі виконавських конкурсів. Водночас він пише романси, пісні, фортепіанні п’єси, створює твори для симфонічного оркестру - «Героїчну увертюру» та поему «Молдавську», працює над фортепіанним концертом і створює музику до кінофільму «Останній порт» за п’єсою О.Корнійчука «Загибель ескадри».
       Останній прижиттєвий авторський концерт Косенка відбувся у 1935 році. Він пройшов за участю відомих співаків І.Паторжинського та М.Литвиненко-Вольгемут. Концерт транслювало українське радіо з квартири композитора на вулиці Підвальній. Це була комунальна квартира. Тільки за рік до смерті, - помер композитор 3 жовтня 1938 р., - сім’я Косенків отримала окрему квартиру на вул. Тимофіївській, 11 (зараз - М.Коцюбинського, 9 кв. 4). За цією адресою у 1938 році було відкрито меморіальний кабінет-музей. Ідею подав поет Максим Рильський, а заснувала музей дружина Косенка - Ангеліна Володимирівна Канеп-Косенко. З 2007 року кабінет перетворений на Квартиру-музей Віктора Косенка.
       У 2001 р. Національною Спілкою композиторів України та Міністерством культури і туризму засновано Премію імені В.Косенка, яку щорічно вручають молодим композиторам за видатні досягнення у галузі музичної творчості для дітей та юнацтва.