Климовський Семен :: Критика

Популярність пісні “Їхав козак за Дунай” безпрецедентна. Її співали вже в середині XVIII ст., в тому числі й у Санкт-Петербурзі, і деякий час вона вважалася народною піснею. Відомий російський історик та письменник Микола Карамзін у біографічному словнику "Пантеон российских авторов", виданому 1801 p., вперше називає автора цієї пісні. Це — Семен Климовський, харківський поет, добре знана і шанована у своєму товаристві людина. Вважалося, що пісня "Їхав козак за Дунай" вперше була надрукована 1790 р. (в збірнику "Собрание народных русских песен с их голосами", укладеному М.Львовим та І.Прачем). Та згодом з’ясувалося, що до їхнього збірника вона потрапила лише 1806 р. при повторному виданні. М.Максимович вмістив цю пісню у свою збірку “Малороссийские песни”. І пізніше, протягом XIX ст. пісня «Їхав козак за Дунай» друкувалася у багатьох пісенниках. У 1953 р. було точно встановлено дату першої публікації пісні "Їхав козак за Дунай" - 1796 рік.
       
       Сюжет твору навряд чи варто прив'язувати до певної історичної події. Хоч окремі дослідники відзначають можливість того, що цю пісню козак Климовський написав під враженням від невдалих турецьких походів Петра I, які почалися 1710 року. Герой не дуже впевнено обіцяє дівчині повернутись через три роки. Досить точно означено тривалість всіх тих походів. Проте число "3" може бути просто символом, бо в українців воно завжди мало сакральний зміст. Та й сам «Дунай» у фольклорній традиції нерідко символізує просто ріку. Мотив розлуки козака з коханою дівчиною, образний лад пісні, характер мелодії дають підстави називати її романсом.
       
       У 19 столітті пісня “Їхав козак за Дунай” набула великої популярності не тільки в Росії, а й в Західній Європі. Її перекладали німецькою та французькою мовами. В добу романтизма написано чимало нових текстів, які виконувалися на мелодію «Їхав козак за Дунай». Композитори та поети створювали все нові й нові варіації на теми української пісні:
       опера К.Кавоса «Козак-стихотворец» (1812),
       вірші юного О.Пушкіна «Козак»,
       О.Дельвіга «Поляк»,
       дивертисмент «Гуляння на Воробйових горах» С. Давидова (1816),
       варіації для скрипки з оркестром О.Аляб'єва (1818),
       варіації для фортепиано (опус 40) Карла Марії фон Вебера (1815).
       
       1860 року, вмістивши у збірці «Старосвітський бандурист» твір С.Климовського, М.Закревський зауважив, що ця пісня «відома всій освіченій Європі».
       У 1808 р. німецький композитор Х.Тідге був присутній на святі у Чорному лісі під Баден-Баденом, де місцева знать влаштувала «садове свято», в якому брали участь й гості з Росії. Почувши пісню про розлуку козака та дівчини, Тідге здійснив вільну переробку тексту. З того часу німці вважають цю версію української пісні власним фольклорним твором. Вона стала відома під назвою «Schöne Minka, ich muß scheiden».
       
       1816 року за обробку пісні «Їхав козак за Дунай» узявся сам Бетховен. У Петербурзькій публічній бібліотеці зберігається унікальна реліквія - зошит великого Бетховена, датований 1816 роком, в якому композитор власноруч записав мелодії шістьох пісень. Одна з них - “Їхав козак за Дунай”. Бетховен зацікавився українським фольклором не без впливу Андрія Розумовського, посла Росії в Австрії, з яким він був у приятельських стосунках. Син останнього гетьмана Кирила Розумовського, Андрій Розумовський сам був музикантом, брав активну участь у мистецьких вечорах, які організовували віденські аристократи, цінував українську культуру, зокрема музичну. До речі, саме Андрію Розумовському Бетховен присвятив п'яту та шосту симфонії і на його замовлення написав три струнні квартети (7,8,9), які отримали назву «квартети Розумовського».
        Бетховен кілька разів використовував пісню "Їхав козак за Дунай" у своїй творчості. Вперше - у 1815–1816, коли готував до видання збірку «Пісні різних народів”. Тоді й було заведено зошит, про який написано вище. (Цей зошит було продано на аукціоні, вже після смерті композитора. Зошит потрапив до публічної бібліотеки Петербурга). Вдруге Бетховен звернувся до пісні С.Климовського, коли зробив обробку для голосу у супроводі фортепіано, скрипки та віолончелі. А у 1818-1819 роках Бетховен використав мелодію цієї пісні, як тему для Варіацій, в циклі 10 Варіацій для флейти та фортепіано (п'єса №7, опус 107). Цей твір ви можете послухати на нашому сайті.