Задор Дезідерій Євгенович. :: Біографія

Закарпатське музичне мистецтво неможливо відокремити від імені Дезідерія Задора. Визначний музичний діяч, концертний піаніст, талановитий педагог, відомий фольклорист, Дезідерій Задор, разом з Іштваном Мартоном, вважається засновником закарпатської професійної композиторської школи. Вся надзвичайна краса краю, яким Задор захоплювався усе життя, з теплотою оспівана у його творах. У середині ХХ століття Д.Задор був найфаховішим музикантом свого краю. Він – перший закарпатець з аспірантською музичною освітою, піаніст європейської величини, продовжувач багатих традицій органної та хорової школи Закарпаття і перший композитор від Закарпатської області, який став членом Спілки композиторів України. Д.Задор був засновником та першим директором Ужгородського державного музичного училища.
       Дезідерій Задор народився 20 жовтня 1912 року в Ужгороді. Початкове музичне виховання отримав від своїх музично-освічених батьків. Закінчивши угорську народну школу (1919-1924), продовжував навчання у реальній гімназії. Восени 1932 р. Д.Задор поступив до Празької консерваторії, яку достроково закінчив у червні 1936 року. Випускні іспити він здав достроково, отримавши освіту піаніста, органіста та хорового диригента. Призвіще Дезідерія Задора викарбуване на дошці кращих випускників Празької консерваторії. Перший виступ молодого піаніста Д.Задора відбувся на Кошицькому радіо 14 липня 1934 року. Він виконав «32 варіації до-мінор» Л.Бетховена та «Серйозні варіації» Ф.Мендельсона-Бартольді. У 1936 році Д.Задор гастролював з концертами по Закарпаттю. Він виступав в Ужгороді, Берегові, Мукачеві, Хусті. Подорожуючи по районах Закарпаття, він збирав оригінальний музичний фольклор краю, який втілив у рукописному збірнику, що зберігається зараз у Києві в бібліотеці академії наук України.
       У 1936-1937 рр. Задор навчається в аспірантурі (клас фортепіано та композиції) у професорів Яна Кржічки, Вітезлава Новака, Алоїза Хаби та одночасно відвідує лекції з музикознавства професора Зденека Неєдли в університеті Карлових Вар. У 1937 році на міжнародному радіоконкурсі ім. Ф.Шопена Д.Задор серед 67 претендентів виборює почесне друге місце та звання лауреата. Він багато концертує, як піаніст, неодноразово виступає у престижних програмах Будапештської музичної академії, Будапештського та Кошицького радіо, диригує хором жіночої учительської семінарії. Паралельно продовжує вивчати фольклор та популяризувати його. Під час фольклорних експедицій Задор записав більше 300 народних пісень - коломийок, колядок, обрядових пісень. Частина їх була опублікована у збірці «Народні пісні підкарпатських русинів» (Унґвар, 1944).
       1946 року в Закарпатті було відкрито Ужгородське музичне училище – перший професійний музичний заклад в області, і Дезидерій Євгенович був призначений його директором. У тому ж році Д.Задора прийняли до Спілки композиторів України. Тоді він зосередився на композиторській творчості. В його доробку - більше 300 творів різних жанрів. Найбільш відомі та популярні серед виконавців — Концерт для фортепіано з оркестром, Концерт для цимбалів з оркестром, кантата «Карпати» на вірші Ю.Гойди для солістів, мішаного хору та симфонічного оркестру, фантазія «Тиса» для оркестру народних інструментів, симфонічна поема «Верховина», «Біля колиски» для мецо-сопрано, баритона та струнного оркестру, сюїта «Полонинські картинки» для струнного тріо, фантазія «Карпатська веселка» для фортепіано і камерного оркестру, фортепіанна соната, численні майстерні обробки закарпатських народних пісень для голосу із супроводом та різних складів хорів. Твори Д.Задора друкувались музичним видавництвами Москви, Києва, Львова, Будапешта, виконувались та продовжують виконуватись в Україні, Австрії, Італії, Німеччині, Франції, Угорщині, Чехії. У 1953 році Д.Задор очолив Закарпатський народний хор, а через рік став художнім керівником Закарпатської філармонії.
       На Закарпатті Д.Задор інтенсивно працював й творив до 1963 року. І практично він був фундатором у кожному напрямку музичного мистецтва повоєнного Закарпаття. Останній період життя (1963-1985) Д.Задора був пов'язаний зі Львовом — він працював у Львівській державній консерваторії ім. М.Лисенка, викладав паралельно на двох кафедрах - спеціального фортепіано та композиції. У Львові Задора любили та поважали, він мав численних учнів та шанувальників, але ніколи не переривав творчих зв'язків із Закарпаттям - при найменшій можливості зустрічався та спілкувався із закарпатськими музикантами, давав їм поради, підтримував та надихав.
       На прикладі життя і творчості Д.Задора можна виявити благодатний взаємовплив культур різних народів, що віками проживають пліч-о-пліч на території Закарпаття, і перш за все української, угорської, чеської. І це логічно, адже Д.Задор народився на теріторії Угорщини і вдома виховувався угорською мовою, високопрофесійну музичну освіту отримав у Чехії, а усю другу половину свого життя жив й працював в Україні. То ж музикант добре володів чеською та угорською мовами, а також французькою, німецькою і, звичайно, українською мовами. Він був високоосвіченою людиною, мав унікальну нотну бібліотеку, був знайомий з відомими європейськими музикантами, зокрема листувався з угорським композитором Белою Бартоком.
       Помер Дезидерій Євгенович 16 вересня 1985 року. По його останній волі композитора поховали на рідній землі, в Ужгороді.