Вербицький Михайло Михайлович :: Критика

Михайло Вербицький відомий перш за все, як автор гімна України.
        Прочитавши вірш “Ще не вмерла Україна” поета Павла Чубинського, який був надрукований у львівському журналі "Мета" (1863 р., №4), Михайло Вербицький, захоплений високопатріотичним змістом поетичних рядків, написав музику до цього тексту. Спочатку Вербицький представив цю пісню, як солоспів у супроводі гітари і сам виконав її на сходинах гімназійної «Громади» в Перемишлі. Пізніше виникла версія для хору. Авторський рукопис зберігається у фондах Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника. Мелодія пісні, яка зафіксована в рукопису, загалом збігається з хоровим аранжуванням. Вперше текст з нотами пісні надруковано у Львові, у 1885 році, в збірнику пісень під назвою "Кобзар".
       На початку 20 століття тексти Чубинського були перекладені на кілька іноземних мов, зокрема на німецьку. Відомі два видання, де "Ще не вмерла Україна" подано в перекладах двох поетів - українця Остапа Грицая («Пісні України», Київ, 1918) та німкені Анни Шарлотти Вуцької (Лейпціг, 1919). Перше видання містить тексти і ноти пісень, друге - лише переклади. Першому судилося разом з Державною хоровою капелою Олександра Кошиця об’їхати багато країн.
       Саме як національний гімн, пісня "Ще не вмерла Україна" визнавалася І.Франком, Лесею Українкою, трудовими українськими громадами в різних куточках світу. А законодавчо пісню названо гімном та закріплено ухвалою сейму Карпатської України у 1939 році. 16 січня 1992 року Незалежна Україна відновила в правах державний гімн. Остаточно текст та музику гімну було затверджено у 2003 році Верховною Радою України.
       З 17 вересня 1991 року Українське радіо розпочинає свої передачі виконанням пісні-гімну "Ще не вмерла Україна", а 5 грудня того ж року цей твір вперше офіційно зазвучав на засіданні Верховної Ради України у виконанні уславленого хору ім.Г.Верьовки під керівництвом А.Авдієвського.
       
       Крім "Ще не вмерла Україна" Вербицький написав багато музики в різних жанрах. Це й хорові твори, і вокальні, і інструментальні. Є у композитора оперети «Гриць Мазниця» та "Школяр на Мандрівці" (1849 р.), мелодрама "Підгоряни" (1864 р.), хори "Заповіт", "Поклін", "Думка", 12 симфонічних увертюр (1855–1865 р.), солоспіви, два полонези, вальс, а також музика до 20 театральних вистав.
       Також Вербицький - автор Літургійних композицій, які нині співає уся Галичина. Це спражні літургійні шедеври - “Єдинородний Сине”, “Святий Боже”, “Алилуя”, яке в народі називають козацьким, “Отче наш”, причасні вірші “Хваліте Господа з небес”, “Ангел вопіяще” та інші. Також Вербицький писав п'єси для гітари та пісні на тексти місцевих поетів (М.Шашкевича, Ю.Федьковича та І.Чушалевича).
       
       (У статті використані матеріал Миколи Герети з сайта “Наша парафія”).