Дилецький Микола Павлович. :: Біографія

Дилецький Микола Павлович - музичний теоретик, композитор, автор праці "Мусікійська граматика" ("Граматика музикальна",1675), що викладає основи партесного співу. Дилецький жив у 17 столлітті, але точні дати його життя - невідомі: 1650 (1630?) — кінець 17 ст. (1723?). Про його походження є лише згадка: "житель града Києва". Документально підтверджено перебування Дилецького у Вільні (нині Вільнюс), де він здобув блискучу освіту в Єзуїтській академії і отримав звання академіка. З кінця 70-х років 17 ст. Дилецький перебуває у Москві, входячи до тогочасної інтелектуальної еліти, що об’єднувала видатних представників нової художньої інтелігенції як Москви, так і України та Білорусі. Дилецькому належить перший у Східній Європі теоретичний трактат «Граматика музикальна» (або «мусікійська»), який існує в кількох редакціях та мовних версіях (1675–1681, а також 1723). Спираючись на тогочасну європейську наукову думку, Дилецький виклав у ньому основи музичної теорії, композиції, естетики, риторики, заклав теоретичний фундамент нового стилю - багатоголосного "партесного співу", що прийшов на зміну церковній монодії.
       Нині відомі твори Дилецького, відкриті переважно в 70-ті роки ХХ ст. Це - багатохорні, восьмиголосні композиції європейського зразка, в традиціях римської та польської шкіл, а також - камерні чотириголосні твори, які пов’язані з італійським і, можливо, німецьким духовним мотетом та madrigale spirituale.
       Справжній майстер, людина широких поглядів, Дилецький активно засвоював європейську музичну техніку, яку прагнув пристосувати до вимог нового середовища, іншої інтонаційної лексики. Як свідчить трактат, його автор однаково знав і музику побуту, і традиції монодичного співу, і більш прості форми багатоголосся на його основі, і здобутки європейських композиторів — від Жоскена і Палестрини до Шютца. Все це створило міцний фундамент для новаторства автора «Воскресенського канону». Твори Миколи Дилецького, навіть при відомій на сьогодні обмеженій їх кількості, виявляють багатство й різноманітність стилістики. Як і весь масив новознайдених партесних концертів, вони свідчать про їх цілковиту відповідність культурному контексту того часу та надзвичайне творче піднесення в українській музиці XVII ст. Невипадково постать М.Дилецького та його партесна творчість змусили не лише переглянути концепції історії музики України та Росії, а й переосмислити панораму європейського мистецтва.
       
       Н.О.ГЕРАСИМОВА-ПЕРСИДСЬКА,
       доктор мистецтвознавства
       
       На фото - титульна сторінка "Граматики музикальної” М.Дилецького.